Leading articles

THE VIENNA PSYCHOANALYST wants to give not only already internationally established psychoanalysts, but also still unknown psychoanalysts the opportunity to post a self-written and not yet published article on the FrontPage of our online magazine!

Our Users then can leave comments, ask questions or discuss the articles in our forum. Our aim is to provide an international platform where for the first time anyone interested in psychoanalysis can exchange ideas on certain topics.
Articles are welcome in German and/ or English.

If you are interested, please send your article to
leadingarticle@theviennapsychoanalyst.at


(For reasons of readability, the male form is used with personal names, however the female form is also always intended.)

Please scroll down for Ukrainian version / Українською далі по тексту

In our interview series "in conversation with“, we will briefly present the authors of the leading articles. We want to give our users the opportunity to read the leading article from a different point of view.


This week we are very glad to welcome Julia Skip-Schrötter from Vienna, Austria:

She completed her studies in Economics in Ukraine and Germany before working in Controlling and Finance for international companies, until she decided to break new ground.
She also successfully finished the Psychotherapy Science programme at the Sigmund Freud Private University (SFU).  During a Gender Study-Group at the SFU, she was exposed to theoretical psychoanalysis for the first time, and later, on a personal level, in self-awareness sessions, seminars on dreams as well as in groups. In summer 2011, she started to specialize in Psychoanalysis (SFU / PSI).

She gained her first clinical experience at the Department of Acupsychiatry of the Otto Wagner Hospital and in a self-help group for people with compulsive hoarding disorder. Since 2014, Julia Skip-Schrötter has been working as a psychoanalyst and psychotherapist in training under supervision, initially in the SFU ambulance and since June 2017 in two private practices: in the heart of Vienna Kochgasse 27/4 and in the middle of the Vienna Woods in the 14th district.

Her research and work focus on deep hermeneutics based on Alfred Lorenzer’s theories, psychoanalysis and art, group dynamics, body experiences and psychoanalytic processes, gender studies and migration.
 

DWP: What brought you to psychoanalysis?

Julia Skip-Schrötter: Spontaneously, I would like to rephrase this question and ask who inspired me to enter the world of psychoanalysis. Those people were Dr. Anita Dietrich-Neunkirchner, Mag.a Christa Luger, Dr. Elisabeth Vykoukal and Felix de Mendelssohn. I am grateful to these people for providing me with the first impressions and experiences with and in psychoanalysis.

If I ask myself what it was that made these initial contacts with psychoanalysis so interesting, then the experience of foreignness comes to my mind. Psychoanalysis was very foreign to me. That made me curious and inspired me to explore. Psychoanalysis in psychotherapy represents, in my opinion, a migratory experience from the familiar to the unknown.


DWP: If you had the opportunity to talk to Sigmund Freud, what would be the topic? Are there any specific questions?

Julia Skip-Schrötter: I would like to know: How did he live his life? How did he experience the meetings with analysands? How did he deal with the daily challenges of his work; What and who helped him on a personal level – and in what way - to deal with the enormous conflicts in the psychoanalytic circles and externally? Theoretically, I would like to have him as a mirroring partner for dealing with relationship designs - dyad, triad, and beyond - in the inner-psychic experience, and in social reality.

 
DWP: Fabric or leather couch?

Julia Skip-Schrötter: For me, there is no alternative to the tactile experience of fabric.


DWP: Bruno Bettelheim pointed out the importance of fairy tales in childhood. Will you tell us your favorite fairy tale? And do you see parallels to your own adult life?

Julia Skip-Schrötter: As a child, Georgian fairy tales with their devs fascinated me. Today, I puzzle over the subject and meaning of a Ukrainian fairy tale: "Колобок - a round bread".


DWP: I dream,…

Julia Skip-Schrötter: Time and again (- :


DWP: What do you find good or particularly good about psychoanalysis and is there anything you do not like about it?

Julia Skip-Schrötter: The experience of movement from the unconscious, when it becomes more conscious or perceived as a performer or director on the stage of life, to be able to experience it all as enriching, supporting, helpful, and even effective - time and again – amazes me, inspires awe and evokes deep gratitude.

The theoretical wealth within the "palace" of psychoanalysis was and is still very important to me: the infinity of exploration is the modus operandi which I am particularly pleased about.

What I miss in psychoanalysis and causes me to work in an integrative manner: the body is understood only as a language, and thus not addressed or understood, in short: there is a taboo of touch. Because "It´s psycho-analysis."

In psychoanalysis, conflict plays a central role. Given, for example, the psychoanalytical society life and experience or the development of psychoanalysis, especially in Vienna, this emphasis on the conflict often leads to the inability to deal with the conflict, or to mere avoidance. I find that a pity in professional life.

A disappointing and at the same time fascinating field for future exploration is the current inability of psychoanalysis to design, understand, think, live, the type of relationships or relationship-concepts beyond the dyadic.


DWP: What challenges did you have to face during your analytic training?

Julia Skip-Schrötter: Where should I start? There were just too many (-:


DWP: Do you have a favorite Freud - quote?

Julia Skip-Schrötter: Collecting quotes does not appeal to me. Many texts by Freud have moved and inspired me to think. The initial passages from the essay "Thoughts for The Time on War and Death" have not lost any of their relevance today. A beautiful example of trying to psychoanalytically understand a work of art is "Delusion and Dreams in W. Jensen´s "Gradiva"". Almost more beautiful, because it’s closer to me and so much more authentic, is the short text "The Moses of Michelangelo".

There is a quote that I have personally summarized as "Nothing is as secure as the ability of regression": “But the primitive stages can always be re-established; the primitive mind is, in the fullest meaning of the word, imperishable” (Thoughts for The Time on War and Death)


DWP:  Are there other psychoanalysts, in addition to Sigmund Freud, who you like to study?

Julia Skip-Schrötter: The argument made by Goldy Parin-Matthèy touched me. She did not write much, but a short interview with her accompanies me and provides food for thought. I have similar feelings regarding Donald Meltzer - His book, "The Apprehension of Beauty," co-written with Meg Harris Williams, inspires me. Hanna Segal and her texts on art and the work of Wilfred Bion attract and still call to me ...


Thank you very much for this conversation, we are already looking forward to your leading article!


Contact information of the author:
Julia Skip-Schrötter

Українською:

Перед тим, як радикально змінити поле своєї професійної діяльності, Юлія Скіп-Шрьоттер успішно завершила свої студії економіки в Україні та Німеччині і пропрацювала кілька років у сферів фінансів та контролінґу міжнародних компаній.

На сьогодні вона завершила студії психотерапії в Університеті Зиґмунда Фройда у Відні. Саме тут, спочатку теоретично в групі ґендерних студій, а потім і в дії на собі у психоаналітичних групах для самопізнання, в семінарі “Про сни” і великій групі вона впреше познайомилася з психоаналізом. У 2011 році Юлія Скіп-Шрьоттер розпочала поглиблене вивчення психоаналізу в Університеті Фройда в співпраці з Психоаналітичним Семінаром Іннсбрук.

Свій перший клінічний досвід вона отримала у відділенні невідкладної психіатрії шпиталю Отто Ваґнера та в групі самопомочі для людей з синдромом мессі. З 2014 року Юлія Скіп-Шрьоттер працює психоаналітиком і психотерапевтом в навчанні та супервізії: спочатку в амбулаторній клініці Університету Фройда, а з червня 2017 року у двох приватних практиках: в серці Відня на Кохґассе 27/4 і на природі у Віденському лісі в 14-му районі.

Юлія Скіп-Шрьоттер спеціалізується і поглибленно вивчає такі напрямки: глибинна герменевтика за Альфредом Лоренцером, психоаналіз і мистецтво, динаміки в групах, переживання тіла і психоаналітичні процеси, ґендерні студії та міграція.


ДВП: Що привело Вас у психоаналіз?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Мимоволі це запитання трансформувалося в інше: „Хто показав мені психоаналіз так, що це захопило мене і не відпускало, аж доки я не ввійшла у цей світ?” Це були Аніта Дітріх-Нойнкірхнер, Кріста Луґер, Елізабет Викукаль і Фелікс де Мендельсон. Саме цим людям я глибоко вдячна за перші враження і переживання, перший досвід з психоаналізом і в психоаналізі.

І коли я питатиму себе далі, що, власне, було домінантою в цих перших дотиках-зустрічах між мною і психоаналізом, то в мені виникає відчуття чужинності та іншості. Психоаналіз був мені дуже далеким і невідомим. Саме це збудило мою жагу до пізнання невідомого і спонукало ввійти в світ психоаналізу. Психоаналіз у психотерапії для мене – це передусім досвід міграції з рідного і близького в чуже.


ДВП: Якби у Вас була нагода поспілкуватися з Зиґмундом Фройдом, про що була б ця розмова? Чи Ви маєте конкретні запитаня до нього?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Насамперед, мене цікавило б, як він жив; як відчував і переживав зустрічі з пацієнтами; як поводився з щоденними викликами і труднощами своєї праці; що, хто і як допомагало йому пережити величезні конфлікти в психоаналітичних колах і поза ними. Що стосується теоретичних дискусій, то я залюбки поспілкувалася б з Фройдом про концепції стосунків діади, тріади і більше у внутрішньому психічному переживанні та суспільній реальності.


ДВП: Шкіряна чи текстильна канапа?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Тактильне сприйняття текстилю для мене тут безальтернативне.


ДВП: Бруно Беттельхайм звертав увагу на важливість казок. А яка Ваша улюблена казка? І чи Ви пізнаєте в ній паралелі з Вашим життєвим досвідом?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Дитиною я дуже любила грузинські казки з девами. Сьогодні я час від часу задумуюся над сюжетом та значенням української народної казки “Колобок”.


ДВП: Мені сниться ...

Юлія Скіп-Шрьоттер: Мені сняться сни знову і знову (-:


ДВП: Що Вам подобається в психоаналізі, і чи є щось, що Вам в ньому не подобається?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Щоразу, коли переживаю знову і знову рух з несвідомого як збагачення, підтримку, допомогу або ж просто дієвість, я зачудована в благоговінні і сповнена глибокої вдячності.

Теоретичне багатство в „палаці“ психоаналізу було і є для мене важливим: тут можна провести багато часу в безкінечності пізнання і це для мене – велика втіха.

Те, чого мені бракує в психоаналізі і що надихає мене працювати інтегративно, пов’язане з тілесністю. Психоаналіз спроможний сприймати тіло тільки на мовному рівні і тому неладний звернутися і сприйняти чи пізнати тілесність як таку взагалі. Або іншими словами: табу дотику, за яким чується і відчувається вислів: „це ж, власне психо-аналіз“.

Крім цього, в психоаналізі велику роль відіграє конфлікт. На прикладі життя і пережиттів у психоаналітичних спілках або також у тенденціях розвитку психоаналізу саме тут, у Відні, такий наголос на конфлікті часто призводить до доволі банальної неспроможності поводитися або ж просто навіть хотіти розбиратися з конфліктами. Мені часто сумно з цього приводу.

Розчаровна також неспроможністю в психоаналізі запропонувати, розвивати, думати, переживати і жити альтернативні концепції стосунків поза діадою. Та, водночас, це мене надихає в подальшому звернутися до цього кола питань особисто.


ДВП: З якими викликами чи труднощами Ви зіткнулися впродовж своєї аналітичної освіти?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Не знаю, де і почати – їх було таки трохи забагато (-:


ДВП: Чи є у Вас улюблена цитата Фройда?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Я не люблю збирати цитати. Багато текстів Фройда зворушили і надихнули мене до подальших роздумів. Перші абзаци з ессею „Сучасне про війну і смерть“ не втратили і до сьогодні своєї актуальності. Чудовий приклад психоаналітичного осягнення твору мистецтва для мене – це „Безумство і сни у В. Єнсена “Ґрадіві”. Короткий текст „Мозес Мікельанджело” – це ще краще, бо набагато автентичніше і ближче.

Зрештою, є таки одна цитата, яку я для себе сконденсувала так: „немає нічого певнішого за людську здатність до регресії”: „Але примітиві стани можуть знову і знову виникати; примітивне душевне нескінченне в найповнішому сенсі цього слова.” (з „Zeitgemäßes über Krieg und Tod“, в: GW X, 337).


ДВП: Поза Зиґмундом Фройдом, чи є ще психоаналітики, в роботу яких Вам би хотілося вникнути?

Юлія Скіп-Шрьоттер: Внутрішня дискусія з Ґолді Парін-Маттей глибоко зачепила мене. Вона не писала багато, але коротке інтерв’ю з нею супроводжує мене і є важливим пунктом референції для мене.

Щось подібне також з Дональдом Мельцером. Його книга „Сприйняття краси”, написана разом з Меґ Харріс Вільямс, дуже мене надихає.

Ханна Сіґал і її тексти про мистецтво і роботи Вільфреда Біона притягують мене і закликають до пильнішого прочитання.